Все, на що натрапляєш у житті, залишає на тобі сліди, які можна вивільнити черезфарби. І єдине, що має значення при цьому акті творення та святості—намірзафіксувати минущу емоцію у вічності. Це і є усвідомлена путь митця, що обравірраціональний емоціональний живопис, путь людини, яка культивує власну пам’ять ідуховність завдяки кольорам і текстурам.

 

Бути художницею означає шукати досконалості у змінах, споруджувати нові вівтарі тафундаменти, бачити наяву ще не здійснені картини. Це форма світосприйняття, ценавмисне прямування у вир подій та гостре їх переживання. Це віра у те, що Всесвіткармічний за своєю природою, і немає іншої правди, аніж те, що він завжди повертаєтобі все—піднесеністю або будь-чим. Це емпатія та сильне відчуття людей, це крик,змішаний із надією, що твої історії почують. Це усвідомлена медитація та спогляданнясуті речей-у-собі.

 

Роботи на цій виставці—візуальна поезія потужного та радикального самовираження.Вони оприявляють себе інтуїтивним вибором кольору, доречними акцентами табагатозначними, вартими тривалого дослідження тінями та подряпинами.

 

Але все почалося з портрета владної людини.

 

Владна людина—уособлення мистецтва управління та контролю. У ній втілюються ідеїпанування, справедливості, обов’язку. Це чарівна геніальність, що змушує хотітикоритись, служити, боротись та віддавати належне. Це здатність переконати удосягненні загального добробуту та персонального щастя. Це порядність,відповідальність і чисте сумління.

 

Спершу завжди є задумана композиція, а з начерку виростає еманація техніки, чистийпотік свідомості, симбіоз внутрішнього стану та досвіду взаємодії зі світом. Робота зпортретами є дослідженням однієї з найскладніших і багатогранних частин живогоорганізму у Всесвіті—обличчя. Це вивчення нескінченного спектру емоцій, характеріві харизм. Це увічнення власної емпатії як здатності переживати інородні відчуття, бутидзеркалом, яке вловлює відображення персонажів з життя і переплітає їх у фарбах зуявними образами. Всі спогади та враження від людей,з часом емоційнокристалізуються та перетворюються в пам'яті на щось нове.

 

Такі образи населяють той театр, що кожен носить у собі. Цьому спектаклю притаманнірозподілені ролі, кольорові декорації, живі алюзії, натхненні монологи та дієві ремарки.За масками портретів цієї виставки—трепетні враження та змістовні рефлексіїхудожниці.

 

Задача—переступати і йти далі, створювати особисте та вагоме, конструювативласний космос. Мета—ризик, свобода, порив душі, експеримент, l’Art pour l’Art.